Палає дім

Палає дім, всередині нікого.

Лише чути крик у нім

І тихий шепіт болю.

Я один з них, я без слів,

Помічаю Смерть перед собою.

Вона сидить на підвіконні,

Постать обрала чоловічу.

Розумію, що вже на кордоні,

Однак по краплині їх лічу.

В руці тримає прозорий стакан.

Самі знаєте, що у ньому.

Можна забути про скандал —

Немає дружини, немає і дому.

Він прийшов забирати нас —

Це його вічна робота.

Однак, розуміє, то не наш час.

Він народився продавши свободу.

Від його сліз промокли рукава,

А я втомився рахувати.

Помітивши мене йому бракувало слова.

Він навіть не знав, що казати:

Це не перший і не останній мій випадок.

І якби я міг би, зупинив.

Не моя робота встановлювати порядок.

Але я знищу того, хто це зробив.

Його душі вже в середині немає,

Отож, я її залишу в тілі.

Повір, таке буває.

Передай своїм дітям, що вони милі.