Палає осені останнє листя

Суха, безбарвна, осені краса,

У попіл листя зве, до трунку сливи...

Городина сховалася чи вся,

Вже соняхи з олії, як оливи. 

Ворожить небо вітру через край,

Тепло зникає у домашніх сховах...

Деж той палаючий, як пекло, рай,

Травневих любощів в серпневих мовах.

Де яблук з грушами минали дні,

Картопля буряки не цілувала...

Тепер, земля, грудаста, уві сні,

Спочине, бо про все вона подбала. 

Останній лист тріпоче... - від коша,

Чекає примхи білої віхоли...

Зима дарує ранку вічне: "Ша..."

Сивіючи, незнаючи від коли.