Пам’ять 46-го

Пам’ятаю голод

сорок шостого:

Жолудевий, кам’янистий хліб,

Немічного бачити – дорослого,

І дитинство зголоднілих літ.

Все злилось – у хлібне і насущне:

Цвіт кори, макуха, лобода,

Жолудина і зернина злущені,

І джерельна – рятівна вода.

Звідти ми –

з воєнного і босого.

Все ж росли, мов придорож-трава.

Незнищенна пам’ять сорок шостого

Болем тим і нині ще жива.