Пам’ятi МК Зерова

Колеса глухо стукотять,

мов хвиля об паром,

стрiчай, товаришу Хароне,

з лихом i з добром.

Колеса б’ють, колеса б’ють,

кудись торують путь,

уже й додому не вернуть,

додому — не вернуть.

Колеса глухо стукотять,

колеса стукотять

в христа, в вождя, в усiх божат

i в мать i в перемать.

Москва, гора Ведмежа, Кем

i Попiв-острiв — шлях

за ґратами, за вартами,

розбухлий на сльозах.

I знову Вятка, Котлас, Усть —

Вим. Далi — до Чиб’ю.

рад-соц-концтаборiв союз,

котрий господь забув.

Диявол теж забув. Тепер

тут править iнший бог:

марксист, расист i людожер

один — за трьох.

Москва — Чиб’ю, Москва — Чиб’ю,

печорский концентрак

споруджує нову добу

на кровi i кiстках.