Пам’яті мого брата Олега

Хіба буває в світі більшим біль,

Коли навіки йде дитина?..

І до могилки буднями неділь

Веде протоптана стежина.

Там серед квітів і вогню свічок

Десь загубились сміх і втіха.

Заплуталось вузлом поміж стрічок

У наших душах чорне лихо.

Мій Боже, він такий ще молодий!!!

В такі роки живуть, кохають…

У Тебе, Господи, наш син – живий…

Хай в небо лине вічна пам’ять.

Присипана квітками матіол

Ота протоптана стежина.

Хіба буває більшим біль, ніж той,

Коли батьки ховають сина?..