Пам’яті Василя Шукшина

З землі повстале в землю повертає,

та дух кріпить надія вікова:

безсмертні всі, і згину нам немає,

немає, друже, бо живі слова.

Нам легко так у будь-яку хвилину

тебе відчуть і небом, і зелом,

і кожна нами пережита днина

твоїм значиться молодим крилом.

Єдині ми. Землею і водою,

зелиною і яблуком в саду,

єдині ми журбою за тобою,

що нагло написалась на роду.

Всещертні ми і сонцем, і вітрами,

неповні ми — тебе нема у нас,

та будеш ти, як пам’ять болю, з нами,

що всіх єдна й рівняє повсякчас.

***