Папір гортаю, але то минуле...

Папір гортаю, але то минуле

Чорнилами хрумтить в моїх руках

Дивуюсь лиш як з часом промайнуло

Все, що було неначе у віках.

Нерівний почерк, розмах візерунків –

Ознака заклопотаних годин

Щоденник пам’ятає біль стосунків,

Як пам’ятає все сюжет картин,

Що дивляться зі стін, палають в сонці,

Коли промінчики повзуть по них вікном,

І мерехтять в люстерка ополонці,

Завмерши у горах, що над столом.

В них сяють фарби, оживають квіти,

Пташки співають непомітні оку

Та колихає наче люльку вітер

Траву долини росяну високу.