Парадокс коріння

Ти кажеш: "Я — ніхто", — але ж поглянь!

Твоє коріння не сховати, ні.

Твоя ж бо **рідна мама — гагаузка**, знаєш,

Ще й та, що прийшла до нас **з-за Прута**!

А **Тато** твій — **чистокровний молдован**,

Чия земля просякла теплим сонцем.

В тобі ж тече багатий, справжній клан

Крові народів, що в одному домі.

Як смієш ти зрікатися, питаю,

Коли в тобі і **Гагаузія**, і **Рум**?

Коли твій рідний край — це ті обіцяні

Карпати, море, степ і Дністрові струми?

Ти **просто не любиш** — не народ свій, ні,

Ти не любиш світла, що тебе створило.

Волієш жити у облудній тіні,

Де власна злість єдина тобі сила.

А я — я дякую за свою стежину,

Що так мене крізь долі Бог привів.

Я **Румунка**, вдячна за родину,

І за тепло своїх **Молдовських** днів!

***