Паранойя

Систематично, знову, як завжди

Роблю помилки

Впевнено й завзято.

Шукаю злочину небачені сліди,

Та прагну всі свої тили контролювати.

Допоки порсаюсь в минулому житті,

Втрачаю дійсність і омріяне майбутнє.

Зникає все, неначе в дивнім забутті.

Мета і ціль в житті давно уже відсутні.

Додолу руки, очі в небо – наче сон.

Я наче в сповненій примарами кімнаті.

Шукаю вихід, б’юсь об стіни в унісон

з серцебиттям,

дивуюсь новій неочікуваній втраті.

Лариса - 02.04.2015