Парасоля

Ховаюся у вірш, немов у дощ під парасолю,

У ці швидко написані рядки.

Не хочу чути я тепер твою останню волю

І як наждак шершавіють думки.

Був час: чекав тебе, як той приблуда,

Любив з всіх сил але сказати не посмів.

Та тільки жалітись нікому я не буду,

Життя можливе й без солодких снів.

І хтозна чи іще коли щасливим стану,

Туга петля здавила серце, ніби вороги.

Лиш вірю в те, що піднімуся і повстану:

З сльозами Богу догодити до снаги.