Паризька казка

Я хочу йти по вулицях Парижа

З тобою разом; за руку тримать ,

Де вечір ніжно в давнє місто лине

І ліхтарі заманливо горять

Де перехожі жваво поспішають

А ми пливемо в тиші без турбот

Де нас Париж коханням " огортає"

А ми танцюєм плавно під фагот

Де Іль - де - Франс, шепоче нам секрети

Про те, що нас чекає по життю ,

І кожен крок, як новії сюжети,

Сплітаються в мелодію одну

Посидимо з тобою на Монмартрі,

Вдивляючись у даль, немов у фільм

І кожен жест, як відблиск фіміаму

Відобразиться спогадом одним

Під куполами давнього собору

Де стіни пам'ятають плин віків

Тобі скажу : " тебе одну кохаю",

" твої обійми - серця мого дім"

Нехай несе пісні за обрій вітер,

У ніч вогні, мов зорі, спалахнуть.

Поки наш світ блищить у казці світлій,

Що лиш для двох зоріла цілу путь.

В очах твоїх — безмежная дорога,

Нас жде Париж і мрії золоті.

Хай вкриє світ зірок ясна розлога —

Лиш ти — мій вогник в тихій темноті.

Тож будьмо тут, в нічній паризькій казці,

Вдихаймо аромати давніх стін,

І кожен погляд твій —

Нехай заляже в пам'ять назовсім