Паства 2#129

Колись жив без правил, читав поміж строк -

Вважав, що все знаю, вважав, що пророк.

Насолоджувався сценою, мені кричали: «ура!»,

Один раз спіткнувся - закінчилася гра.

Реабілітація - пісні наших днів.

Кого і навіщо, за собою я вів?

Пастир не може без своєї пастви.

Паства, загубилась, не знаю куди.

Підвищення кваліфікації - вічність в момент.

Це в день, а вночі зриваюсь в лямент.

Швидко став на ноги, швидко пішов,

До сих не тямлю, куди же я йшов.

Теплі руки, заземлюють мій стан,

Не вистачає бінтів до всіх ран.

Помаранчевим заревом - спогад про тебе,

І тільки з тобою, віднайду врешті себе.