Патріоти

Сидять у тилу під час війни —

Пиво, ефіри, гучні слова.

Про любов до країни говорять вони,

Та правда — десь зовсім жива не та.

Кричать про відвагу, про честь і закон,

Про те, як «болить» їм за рідний край,

А їхні герої — це лише мікрофон,

І лайки, що сиплються через онлайн.

Як любиш країну — то чим доведеш?

Не криком у стрімі, не п’яним лицем.

Бо правда війни — це не гарний флеш,

А вибір стояти — або бути ніким.

Мовчання іноді більше, ніж крик,

І менше брехні — більше чести в словах.

Бо справжній герой не шукає свій «лік»,

Він просто тримає свій фронт на плечах.