Павутина

На годиннику північ і дим цигарковий.

Мовчить календар про застиглі літа.

А на стелі павук: в павутину любові

Доплітає розлуки з десятка до ста.

Замість сонця вплітає тумани й тривоги,

Замість вірності зради одвічні плете.

Там, де ліжко було, простелилась дорога.

Там вже й потяг, й прощання святе.

Прокидаюсь, змітаю гидку павутину.

За цигаркою тягнеться сонна рука.

Споглядаю, як плаче у тиші годинник

За згасанням життя павука.