Павзи

Після кількох днів щастя

якому не міг дати назви —

Знов почуваю радість муки радість злощастя.

Трамвай досяг мене ніби нічого,

Ніби усе по-старому, ніби

нічого не сталось, в собі хороню я слова

ще не сказані мною і в погляді серця

мого я ховаю всі павзи.

А тепер сиджу дома

й не можу в думках розібраться.

Після кількох днів щастя…

Не курив — сьогодні п’ятий

день — і зараз я закурюю

першу папіросу.

Упрохала вона не курить

поки пройде у мене бронхіт.

Гей, розчиняйте всі вікна, хай увірвесь у

груди вогкість

туману, хай покриють, осріблять серце

моє передранішні роси —

Смерті холодній я шлю найпривітніше слово —

хай буде їй мій останній останній привіт.

Після кількох днів щастя ниюча павза.

Знову дні туги, розпачу хвилі болючі —

найбільш їх люблю я.

Буде так тоскно. Буду по місту блукать.

А не серці прикра клявза…

…В осінніх муках блукать… Люблю, люблю…

Її люблю… Блукання люблю…

Тугу, муку люблю я.

8. XI. 1916. Владивосток