Печені яйця

Підсунувся на весіллі

Козак до дівчини,

Давай її підмовляти

Дати табачини.

Але вона “Не дам, — каже, —

Бо казала мати,

Що від того, часом, можна

Животину мати…”

“Не журися, — козак каже, —

Не знатимуть люди:

В мене яйця печенії —

Дитини не буде!..”

“А чи ж правда печенії?”

“Печені, їй-Богу!..”

“А з печених то не буде?”

“Не буде нічого!”

“Е, таке-то що не буде?”

“Та ж спитай хоч тата.

Чи з печених яєць коли

Бувають курчата?”

Бігцем дівка до матері,

Матері питає:

“Чи з печених яєць коли

Курча вилізає?”

“Та ні, доню, — мама каже, —

Або що за диво?”

“Ет, мамухю, не питайте!” —

Та із дому живо.

Дала міцно козакові —

Трісла табачина,

Але ба! через півроку

Росте табачина.

І ото вже і запаски,

Бідна, не зав’яже,

Тогди вона до матері

Та й матері каже:

“Тіштесь, — каже, — тепер, мамо,

Коли одурили!..

Таж печені були яйця,

А що наробили!..”