Пейзаж

Пейзаж

сусіди стають живими верлібрами

верлібри стають коридорами пивними

між бруклінським мостом та верадзано

з-під латиноських флешок-околиць

всі вони привітаннями ойлями

розгалужуються

рогами достатку відчужуються

бодаючись о чиї

джинси є кращі

чиї пардон стегна джинсовіші

чиє сонце

найдорожче в році

моє звісно

без винятку

найдорожчим є хрін

у зеленій пасті вазабі

до японії – витираю долоні я

розпечені пастою

об чийсь погляд питальний

на мою джинсу

не позичену не в сірка вкрадену

не на сусідів полишену

довгоногу як на них

з їхніми укороченими таліями

і приземкуватими посмішками

вільного змісту

верлібрами майже

пиво стигне багато пива

шляховики-всюдиходи

ними хухаю-дмухаю

на свою вазабну околицю

із гарячо-бровими сусідами

примірюю ще одну сповідь

матадорно-бичу на свої джинси

скільки вони витримають того слухання сидіти

моя стегновість знову набирає ваги

кастаньєти пальців йдуть на бика зеленого

пляшка плавиться

сідаю у свій шляховик розпінений

попри мости вислизаю

з колумбії японії сальвадору

чилі

з околиці верлібрової

у свою непитущість

вдомашнену

і безхронову

зі звичними дужками-бровами

у свій королівський Queens