Передчуття

І знов на порозі і знову дивлюсь в далечінь

Трухлява влаштованість сипле на голову згар

Змітає брехню та виводить з омани видінь

Підбурює вирішить справ непідйомний тягар

Я тут, я живий, я прокинувся знову навстріч

Вдихаю з жадобою, слухаю шепіт душі

Я прагну відновленням сил запалити цю ніч

Зродитись у прозі або написати вірші

з віршами морока – блукаю неначе в пітьмі

казав Горліс-Горський, писати їх краще в тюрмі.

Я знаю, що важко. Я бачив усе це не раз

В моїх діафільмах блукають дитячі страхи

Моя голова ніби сховок минулих образ

Відтворює мертве, занурює в розпач шляхи.

Але ж Боже збав, відступитись хоча би на мить

Покластись на течію в мутній стоячій воді

Що рештками мрій і уявлень про щастя - смердить

Плекаючи винайти спокій і сон в забутті.

не знаю, що буде, та знаю, що тільки не це

минають століття, а я лиш пошарпав лице.