Передчування смерти

Я відійду під ранок. Імла враз підступить під горло.

Свідомість і місто вільготний покриє туман.

Стіни в кімнаті смерть пофарбує на чорно.

Пам*ять стрибне у прірву малим кошеням.

Я відїду на захід. Тоді усвідомлена голість

неба повільно переросте у пустку душі.

Темінь поглине мій крик, і мій вірш, і мій голос,

Контуром мертвого тіла віддячу земній суєті.

Я відійду під ранок. Відбуду, відпишу, відсяю.

І над горизонтом світанок ковзне, наче ніж.

Але перш ніж рорзтати в заграві кривавій,

я залишу Землі власний голос, і сум свій, і вірш.