Переможений? (20)

ЇЇ сумне лице - красиве,мов туман,

а посмішка - солодка,мов мед з цілющих трав.

Очі безмежно гарні, дурманять душу й серце,

думки кружляють п'яні,мов штормом у фортеці.

Волосся довге й далі, о водоспад чудесний,

шовковими стрічками ховають сад небесний.

Від погляду п'янкого, мов неспокійне море,

втрачається дар мови, і тіло невагоме.

Голос миліший пісні, поеми,книги, твору,

і слухав би надалі, її мов нагороду.

Почервонілі щічки,мов полум'ям без жалю,

чарують його тіло,від серця до шпиталю.

А вушка мов ельфійські,з волосся виринають,

і серце вже йде пішки,а струни красно грають.

І кожну мить, мов днину, думки малюють погляд,

і більш нема нічого, крім цих рядків на огляд..