Перепливаючи

Він перепливає світло її очей

Немов корабель, що з’являється на горизонті,

Непомітний мов тінь, у погожий травневий день,

Невідомий, оманливий, далекий на своєму фронті.

А їй достатньо заплющити очі, щоб він потонув,

У чорній безодні зіниць безмежної ночі,

Він спробує виплисти по той бік жіночого сну,

Якщо пощастить і примхливість її не зурочить.

І можливо, дозволить говорити йому про час,

Про те, що здається важливим сказати, про ніжність,

Про те, що вона забирає у бога шанс,

Злучити можливість віри в інакшу вічність.

Що немає землі під ногами у нього давно,

Що віра її це безвір’я фатальних віршів,

І йому б не прийшлося лягати щодень на дно,

Якби роздивилась, якби полюбила іншого.

03.10.2023