пересадочна

Готували далекобоям на дорогу напій,

Зашипіла кавоварка-мока,

Сирота–байстрюк засинав під колискові повій

І снилось йому як він долає печерного смока

Ой, вітре-брате, повій, повій!

Принеси мені запахи рідного дому, який зіницею ока

Ніколи не вбачався мені. І ти, доле, не стій,

крокуй далі – нам йти ще далеко і довго! А доки?

Казав мені дід мій,

коли був у натхненні пророка:

«Запам’ятай собі і не плекай на диво зайвих надій -

Твоя доля без тебе не зробить ні кроку!»