Перешкоджаючи відстані

Так часто-густо Ви сприймали за образу

Мої слова, бажання та думки.

Збагнути не могли, кохана, Ви відразу

Що ми – близькі, хоч навіть далекі.

І прірва, що розверзлася між нами

Не може бути нам на перешкоді.

У спільній справі нам не стати ворогами,

Хоча й можу бути навіть Вам в нагоді.

Я – дійсно не фортеця, не стіна!

Скоріш за все я – вітерець весняний!

Збагніть, що я – однак, і Ви – одна!

Чому ж не бути разом нам, кохана?

Ми перед Богом рівні всі, як не крутитесь.

Якщо бажаєте, до мене прихилитесь!