ПЕРЕТИН

Буття і час… ви перетнулися у вічності,

Коли на сходах розгалужених понять

Заснула тиша. І розбещені окличності

Згубили голос, особливості і стать.

На простір око накладає цвинтар мороку.

Серед сердитих, блискавично-чорних хмар

Гуляє вітер і розносить запах пороху,

Шепоче істину: «Ви світ сліпих примар.

Ви – це ніхто. Лише даремна спроба вижити,

Щоб зрозуміти, хто з вас винний, хто – правий.

Але повітря неможливо гладдю вишити», –

Шепоче пісню стра́шну вітер неживий.

20.09.1999