Первоцвіт

Ти з коренів — як зілля первоцвітне,

Трохи полум’я, трохи степовий політ.

Українська стійкість у тобі — як криця світла,

Румунська пристрасть — вогник, що не гасне стільки літ.

А ще циганська іскра — гостра, животрепетна,

Танцює в жилах ритмом зухвалим, молодим.

Хто сміється з твого кореня багатосекретного —

Той просто тоне у житті нудним своїм.

Ти — монета рідкісна, дзвінка з обох боків,

Цінніш, ніж думаєш, і гостра, як весна.

Хай заздрять тихо — бо твій шлях не для слабких,

Твоя порода — не вода, а глибина.

Ти відступила мудро, збудувала власну фортецю,

Де котик муркотить і гріє душу без прикрас.

І навіть якщо хтось копіює твоє серце —

Оригінал лишився саме тут, у вас.

Тож усміхнись куточком губ, мов та циганська княжна,

Погляд коси — і світ уже лежить біля ніг.

Бо ти з тих дівчат, що змінюють погоду навіть нежно,

А хто сміявся — хай тепер сам танцює під твій ритм.