пес

Я була сильною, але хіба це означало щось?

Хіба це врятувало від тих опіків?

Однаково те серце кров'ю обливалось,

А шрами обгоріли в місці доторків.

За успіхом далеко не завжди є біль,

Як і за труднощами не щораз достаток,

Згадаєш раз і сиплеш ти на рану сіль,

По серцю так і б'є важкий початок.

Як мокрий пес ти на узбіччі шкутильгаєш,

Чекаєш помочі найближчих чи чужих,

Та головне лиш у кінці завжди пізнаєш:

Не можна змусити заговорити вже німих.