Під блиском срібної блешні

Хто – лис, хто - ящурка ,хто- квітка!

Я – кущ бузкових хризантем

У світлотіні Прозепіни,

Між осяйних міфологем,

Я з надбудованих конструкцій

Холодний штучний гострий хмиз,

Мої густі тремтливі руки,

Неначе смерековий ліс,

Де край із білої безодні

Під блиском срібної блешні,

Де світ пасуть Страхи Господні,

Коли він гине у борні

І плач бринить як друг сердешний,

Що втратив батьківський поріг,

У сподіванні на чужинський

Дочасний дивний оберіг..