"під лисячим кольором листя..."

під лисячим кольором листя

каміння тверде й холодне

не розм’якає від ніжності

навіть якщо класти на нього свою долоню так

як кладеш на живіт вагітної жінки

на дев’ятому місяці року

в пісковому годиннику простору

де сиплеться листя замість піску

і навіть якщо вслуха́тися так

як вслухаються риби у пульс води

навряд чи вийде дочути шарудіння

викорчуваного осіннього язика

нероздільного в сутності але роздвоєного

мов крик і відлуння від крику

мов грім і блискавка

мов серце і тінь від серця

важка

неторкана

кам’яна

           17.09.22