Під покров залітали бджоли...

Під покров залітали бджоли,

на узвишші горів,

серед віття затишку,

серед соснових катишків,

після дорожньої кіптяви

у ніздрях курилася хмара попелу,

сонливості та помірної втоми,

так, наче

ми – невагомі,

як аероплан над головами,

й повнота чудес

нас закрутила, ощасливила, закаруселила,

й – полетіла! –

як на вітрилах –

корабельним мотивом,

зблиском,

сліпотою сонця,

прохолодою лісу,

тендітністю місцевості.

О Боже мій, який велеречивий

та щедрий дощ! увесь промок

від благодаті, яка нам подана.

… розслабся й впади

на зелену м’якоть

трави

і нехай лоскоче вівериця

твоє обличчя

інтонацій.

вересень 2021

"Антракт"