Під шум автострад

теплий липень

далеке світло опівнічного міста

повний місяць

в чорних очах страх і зневіра

холодний, ще не байдужий погляд

мовчки кричить у напрямку автострад

питає : "вивезе звідси, хто-небудь...?"

проведе хоч-кудись, хоч раз

ну заберіть нарешті її з дороги

підберіть тремтячу постать

заведіть на тривожні перони

для неї навіть це благодать

нехай видихне всі потерпання

в туге повітря вагону

нехай придушить внутрішнє повстання

навіть якщо знадобиться пів фляги рому...