підглядаючи крізь дірочки...

підглядаючи крізь дірочки

в зрешетованих світлом грудях вірша

подібного тепер

до нічного неба в сузір’ї пегаса

я побачив що серце

насправді ковзке й тінисте

як ліс під час дощу

як мова в передпокої у мовчання

що серце насправді

гидке каченя

з довгою шиєю аорти

що в дійсності серце

взагалі не схоже на серце

і тільки отак збагнув

чому воно б’ється мов б’ється —

бо таким не можна не битися

таким не можна не битися

не можна не битися

коли болить

от що дізнався я підглядаючи

в зоряне небо в сузір’ї пегаса

схоже на зрешетований світлом вірш

де кожна зірочка цензурує по голосній

щоб все було зрозуміло

б*з з*йв*х сл*в

27.04.23