Пихатий генерале, як живеш?

Пихатий генерале, як живеш?

Я вчителька, що того хлопця вчила,

В якого свіжовирита могила,

В яку ти і сльозинки не проллєш…

Бо що для тебе сльози матерів,

Хлоп`ята, що ішли “живцем на міни”…

Тих броників хватало половини

Аби ти свій мільйончик заробив…

Жорстокий генерале, як ти міг

На нари запроторити хлоп`яток.

Що п`ятий місяць вчились воювати

Без сну і їжі, падаючи з ніг…

Вітання ще від сивих матерів

Тих пацанів, яких ти підло зрадив,

Яких дотла чужі палили гради,

Бо ціль по них хтось все-таки навів…

Пихатий генерале, зручно так

В тоновано_броньованій машині…

У сина твого очі також сині,

І спить він, як і той, мабуть, навспак?..

Ти знаєш, що у кожному селі

Тепер щодня чекають похоронок?..

Ти вміло прикриваєшся законом,

Що не проб`ють ні кулі, ні жалі…

Як найманець на цій святій землі…

“ПОСЛАННЯ ДО ШТАБНОГО ГЕНЕРАЛА – ЗРАДНИКА”