Піхотинець

Опалений полум’ям бою,

В диму прокоптілий гіркім,

Гордись, піхотинцю, собою,

Званням рядовим своїм.

Гордися, що в бурю й негоду

Ти варварську гониш орду,

Що спиш у тяжких походах

Кілька хвилин на ходу.

Що гори землі скопала

Твоя лопатка мала.

Що втома тебе валяла,

А повалить не могла.

Що в чорній окопній постелі

Тебе ніч застає глуха.

Що, змокши, твоя шинеля

Так на тобі й висиха.

Що біль поразок і горе

Найперше на себе приймав.

Гордись, що в найтяжчу пору

Надію у серці мав.

Що й чорту було б не під силу, —

Усе ти витримать зміг.

Ти пекла пройшов горнило

І все-таки — переміг!

1944, Херменешти