Пилип у Римі

Не доводилось Пилипу бувать далі Криму,

А недавно взяв путівку і махнув до Риму.

Оглядаючи музеї й різні колізеї,

Він загавився й від групи відбився своєї.

“Зайду, — дума, — в ресторанчик”.

    Ледве сів за столик,

А вже кельнер біля нього крутиться, соколик.

Пилип меню розглядає, кінчик носа чуха.

Не зна мови, як то кажуть, ні рила, ні вуха.

І сказав він: — Пардон, гарсон! Фужер коньякессо,

Порціоні біфштексіно, гарнів — картоплесо.

Шугнув кельнер блискавично у сусідні двері,

Приніс м’ясо, і картоплю, й коньяк у фужері.

Зрадів Пилип, як дитина: — Штука непогана!

Не така вже вона й хитра — мова італьяна.

Береш слово, яке знаєш, та кінець доточиш —

І вже тобі несуть випить, і їси, що хочеш. —

Кельнер хитро посміхнувся, крутнув головою

І звернувся до Пилипа мовою такою:

— Ві тут єль би дуля з маком, а не картоплеси,

Єслі б нє бил мой бабушка родом із Одеси.