Піп на ярмарку

Шиє собі по ярмарку

Молодчина жвавий,

Підглядає, що в батюшки

Гроші у халяві.

Та і гроші ж то хороші —

Самії дукати.

«Будь що буде, — промовляє, —

А треба дістати…»

Сюда-туда повернувся —

Вже й видумав штуку,

Підступає до батюшки —

Цмок його у руку.

«Батюшечко,— став казати,—

Вчиніть мою волю!..

Потрудіться на часочок

До краму зо мною.

Я — най богу невимовно —

Ризи вибираю,

Та сам бачу, що ні міри,

Ні пуття не знаю…»

Пішов батюшка до краму,

Ризи вибирає;

Вибрав самі щонайкращі,

На себе вбирає.

А той присів коло нього,

Ніби поправляє,

А тут тілько від калитки

Ремінці збирає.

Шарп калитку — та у ноги…

Піп до нього хоче,

А купець його за ризи:

«Пагади, панотче!»

Заким отець повернувся,

З себе ризи скинув —

Молодчина з його грішми

Десь, як вітер, згинув.