Пісенька

Івану Малковичу

Де ми ходили,

де ми бродили,

де мандрували –

стежки-доріжки,

плаї-плаєчки

позаростали.

Стежка не скине

з себе травичку

мокру на вечір,

і не розсуне

жовту отаву

жоден плаєчок.

Вже і морозець

перший дуріє

ясної ночі.

Хто замерзає,

той розуміє,

інший – не хоче.

Хто розуміє,

той розуміє,

інший – не може.

Але покаже,

звідки наспіє

плем’я вороже.

Хоч доріженьки

позаростали –

ворог побачить.

…Світ не зчорніє,

вовк не завиє,

вовчик, наш братчик.