Пісенька за муром

«Але за муром джаз і танці лампіонів…»

Б.-І. Антонич

Ми з’являємось під зорями й деревами,

в пущах осені крилатим листям бавлячись,

і, споріднені з ведмедями та левами,

багряніємо, земною кров’ю барвлячись.

Червоніємо суницями й малинами,

запахущими ясними полуницями

і звірятами — гарячими лисицями,—

спалахнувши враз, до сонця линемо.

Або сходимо з лугів, немов зі сцени,

і земля під нами твердне і холоне —

в ті міста, де грає джаз, де лампіони,

де на площах лиш повії й полісмени.

Тож опівночі виходимо назавше

і злітаєм над камінну галерею,

сто червінців кишенькових промінявши

на безсоння і безсмертя за зорею…