Після дощу

Вночі був дощ — дзвінкий, мов радість, дощ.

(Дощі такі бувають навесні!)

Він змив зиму з міських камінних площ,

очистив пам’ять від кошмару снів.

Ах, скинути б з плечей журби тягар,

у свіжий парк нести б насіння мрій!

Земля відкрила свій жіночий чар

до сонця життєдайного вгорі

і все готове поновити цикл:

жагу цвітіння, тугу, і любов…

Вантаж прожитого, що наче льодовик,

топлю, щоб серцем обновитись знов.

1954