"після заходу сонця..."

після заходу сонця

день вистигає ніби гніздо

з якого зігнали птаха

мова настояного на травах вітру

не відкривається дослівно

лиш легко подразнює вуста —

як дражнив би їх одиничний цілунок

як дражнить обдурені пальці

пилок вислизнулого метелика

чи вистачить цього дотику

щоб почути як скімлять

вісім вовкуватих вітерців

у лігві північного вітру

які ще ніколи не знали

ні губ ні розпущеного волосся

чи вистачить цього дотику

щоб відчути як сниться моху

на навітрянім боці брили

тихе вростання в теплий

затінений бік долоні

покладеної на нього

випадковим путником

чи вистачить цього дотику

щоб збагнути

чому досі не впав на землю

вмерзлий в лютневе небо

птах

25.09.21