Пісня Чебурашки

Я — Чебурашка. Дивний, трохи світлий,

Величезні вуха, зріст... ну, невеликий.

Приїхав десь з південних диво-країв,

Хотів знайти тут друзів, добрих слів.

Та щойно вийду з дому — гул і сміх.

То в школі штурхають, то погляд злий:

"Що ти за звір? Якийсь чудний трофей!"

"Іди, не заважай, злякаєш всіх дітей!"

Я плачу тихо, ховаюсь у кутку,

За що мені це? Я ж нікому зла не хочу!

Я просто інший, я не такий, як ти,

Але ж у мене теж є мрії й теплоти.

Мій кращий друг — той Крокодил, той **Гена**!

Він має гармошку, великі свої вени.

Я чекаю: "Гєно, може, ти, як друг,

Мені подаруєш апельсин?" А він у луг

Йде грати пісню, а у кишені пусто!

Ні, Гєна! Знов не пригостив, ну що за скрута!

**Але нічого! Хай сміються, хай кричать.**

**Бо я є я, і в цьому моя сила й хата.**

Я добрий звір, хоч і смішний, мов ґудзик.

Я буду посміхатись, хоч і сумно буде.

Бо справжній друг — це той, хто просто поряд,

І хто приймає дивним, як дарунок, погляд.

Я Чебурашка! І хай весь світ дістає!

Мене не змінить він. Я — такий, як є.

І я ще заспіваю свою пісню щастя,

Бо навіть диваки мають унікальне царство.

***