Пісня (“Голе-голе моє поле!”)

Голе-голе моє поле!

Де ж ви, ясні квітоньки?

Позгасали, поспадали,

Як на небі зіроньки.

І стебло пересхло,

Як билина, полягло.

Діти-діти, мої квіти!

Як погляну я на вас,

Серце мліє, каменіє,

Що цвіли ви тільки раз.

Раз росли, раз цвіли

І без долі опали.

Не для ділка свого бджілка

Вас ізссала, як дитя, —

То жарою, як марою,

Перервало вам життя.

І роси ні сльози

Не спадало для краси.

І дівчина, як калина,

Вас не рвала на косу —

Вас зірвали-розірвали

Вітри буйні без часу!

І без літ на весь світ

Розпустили в’ялий цвіт.

Доле-доле, моя доле!

Верни ж мої квітоньки,

Верни діти, мої квіти,

Верни ж мої зіроньки!

Але ба — не сівба!

Не мине моя журба!