Пісня шоста

Яновський Юрій – Епіграфи з роману «Чотири шаблі» (Пісня шоста)

Голос:

У пісні шабля татарву січе,

У думі — за дружину вірну править.

Бредуть, співають люди без очей,

Перебираючи струну і славу.

Лише про честь — сліпий речитатив,

Про вірність і хоробрість побратимів.

Розчісувачі грив старих часів,

Важких боїв — боями нелюдимі!

За тьмою — тьма, як доля кочова.

В обличчя — непрозорий вітер лине.

У темряві сідають спочивать.

У тьму ідуть, намацавши стежину!

Не повторяти, як бринить струна!

Який у неї урочистий голос!

Басок тривожно й грізно застогнав,

Альти пішли у вимріяне сольо.

Вперед! завжди вперед летіть, відважні!

Плечима до плечей ставайте, дружні!

Хор:

Через моря, пустелі та міражі

Іде вона — достойна й мудра мужність.