Пісня

Грім грому, блискіток аркани,

І ядра хмар, корогви неба змерклі.

Тремтять з відбитими ногами і руками

Козацькі черепи під Берестечком в церкві.

Тремтять козацькі черепи в зовиці,

Звуть-кличуть ноги свої, руки і шаблі,

І коней кличуть, порох і сулиці,

Себе — живих — звуть-кличуть із землі.

Та не біжать їм коні із долини,

І порох змок, з очей-калиновіть.

Вони ж кричать, бо голос України

Вчувається в кривавищі століть.

Грім грому, хмари сріблом куті,

Сум’яття дум, у серці крик сичів…

Мовчать козацькі черепи забуті

Під Берестечком в церкві уночі.

1965