Питаєш, чи сумую за тобою?

Питаєш, чи сумую за тобою?

Скажу, що ні, та це така брехня…

Без тебе почуваюсь сиротою

в цім світі – де б і з ким я не була.

Все, як раніше – я завждИ весела,

сама для себе прокладаю шлях,

розгладжую нерівності життєві,-

Та кожен крок вперед – як два назад.

Це відчуття: коли ти бачиш мрію,

але звертаєш в інший поворот,

розчавлюєш підошвами надію,

і відчай розриває твою плоть…

Як тільки ніч накриє сонне місто –

вовчицею я вию до небес,

бо відчуваю знов своє сирітство.

І хоч я з іншим – я без тебе,без…

Він – вірний вовк, але з чужої зграї,

який колись на бік мій перейшов.

Та знав би ти, як боляче буває

з чужих долонь приймати ту любов…

Напевно, потонув колись у бурю

моєї долі білий пароплав…

А ти іще питаєш, чи сумую…

Якби ти знав… Якби ти тільки знав…

автор:

 Надя Ковалюк