Пітьма

Тремтить земля, і в чорній тиші гинуть

Останні крики, що від болю злі.

І хриплий шепіт, що в душі заглине,

Летить, немов розбиті кораблі.

Злітають іскри, темний дим клубоче,

І кров рікою стелеться під ним.

Лиш тихий шепіт біля тої ночі,

Лиш тихий шепіт там і темний дим.

Морóк сплітає тонкі павутинки,

Як мухи ми вмираєм на лету.

В мені лиш страх маленької тваринки,

Що ллється вниз у темряву святу.

Там кожна біль, як скло у венах квітне,

Там кожен погляд завжди на тобі.

Бо кожен, хто зневіриться у світлі,

Той вічно плакать буде у пітьмі.