Півостів

Переклад віршів Томаса Венцлови

Півостів криє голубого дня сувій,

спекотний небозвід осліплює промінням.

Усе навкруг -- будівлі, вежі та склепіння,

молекули вогню, що світять у траві,

піски. Усе наповнене безладдям звуків.

Німіє пам'ять. Мовою рослин і риб

земля нуртує, прагне вибратись з-під брил

і переважити слова людські і руки.

Колодку з'їла сіль. Природа наступає.

Маяк трубить у млі, як ангел в судний ріг.

І ось пісок гуде і лізе на поріг,

важка завіса храм на судоділ лягає...