Пізно

Буйно квітнуть ружі,

Лягає вечір на місто.

Ми стали безмежно байдужі,

І щось міняти вже пізно.

Накину ж на плечі коцик,

Закрию двері залізні.

Ми думали, що ми схожі,

Насправді - нестерпно різні.

Сонце втече за хмари,

Бо люди йому так огидні.

Не цінуємо, що б не мали,

А після плачем, що злидні.

І ти уже знищив му душу,

А я твоє витягла серце.

Зірву при дорозі ружу,

Закрию розпахнуту дверцю.

Зів'яли пахучі ружі,

І ніч упала на місто.

Ми стали такі байдужі.

Занадто...занадто пізно.