Планета дощів

або вірш без початку та кінця

гойдався тиші дивний щем

вдяглись рослини в колір меду

мовчав комп’ютер і дощем

доїлася корова неба

ледь ремигала вітерцем

а з-під цеберки зореліту

зміївся сизим ручаєм

наволглий мотузок орбіти

у хмаровище вгрузнув крик

та й розчинився в громовиську

іншопланетний чередник

на неземному пасовиську

точився крізь планету він

аж до самого серцевиння

бо зв’язаний був з світом цим

вузлом набряклого коріння

та потім вперто проростав

себе відчувши невмирущим

бо час ізнов дощем ставав

а обрій всесвітом Тому що