Плесканці

На кухні пахне — світ простий і теплий,

Де плесканці шиплять, мов жарти діда.

І ложка сметани — мов біла печать,

Що день сьогодні вдався, як треба.

Терта картопля — не графіка, а душа,

У кожній крихті — дитинство і літо.

Ми смажимо спокій, любов і сіль,

Щоб з хрустом щастя на зубах бриніло.

І хто там шукає Париж чи Балі —

Нехай спершу скуштує плесканці.

Бо справжній рай — не в небесній імлі,

А в тарілці й у рідній пісні.