“Пліч-о-пліч сплю з колишнім поліцаєм”

Пліч-о-пліч сплю з колишнім поліцаєм,

Що наше військо зрадив у бою.

Частенько він мене частує чаєм —

І дивно: я не відмовляюсь —

П’ю.

Він убивав, він катував, він вішав.

Тепер чекістський подарунок п’є.

У нього завше ватянка новіша

І кусень сала у торбині є.

По-табірному він, звичайно, сука,

Та я його за барки не візьму.

Окопного поета-політрука

Під пильний нагляд віддано йому.

Отож доживсь —

Хоч голова вже срібна.

А розкумекати зумів не все.

Його професія завжди потрібна:

Теля покірне дві корівки ссе.

Та дідько з ним. з отим людським

звичаєм, —

Його мені не втямити ніяк.

Розщедрились міцним, аж чорним

чаєм —

Це в таборі те ж саме, що коньяк.

За склянкою не так похмуро й тісно,

Чаїнки ворухнулися внизу…

Співає поліцай полтавську пісню,

А я ковтаю київську сльозу.

04.04.1978